В останню суботу листопада ми разом із українцями всього світу вшануємо пам'ять жертв голодоморів: геноциду Українського народу 1932-1933 років, голодоморів 1921-1922, 1946-1947 років в Україні. Багато трагедій пережив український народ, але жахливішого лиха, як Голодомор, історія не знає, це одна з найстрашніших катастроф в історії людства.
Цього дня у загальнонаціональній хвилині мовчання Україна схиляє голови в жалобі за мільйонами людей, життя яких у мирний час обірвала голодна смерть на найродючішій у світі землі.
Із кожним днем події тих голодних років віддаляються у часі, але при цьому вони не втрачають свого скорботного і трагічного значення для нашого народу. На жаль, ми не можемо згадати всіх поіменно, бо гинули цілі родини, вимирали села, але й забувати тієї жахливої трагедії не маємо права. Це глибока духовна рана, яка нестерпним болем пронизує пам’ять і очевидців, і сучасне покоління. І ми повинні назавжди закарбувати в серцях пам’ять про все, що відбулося на українській землі: і героїчне, і трагічне. Це – фундамент нашого майбутнього. Переконаний, ми зробимо усе, щоб подібні трагедії ніколи більше не могли повторитися на українській землі!
Бажаю, щоб на столі українців завжди був хліб і до хліба, щоб ніколи не бачити голодних очей наших дітей, щоб їхнє дитинство було щасливим і ситим, щоб наші люди завжди мали достаток, а держава була могутньою, процвітаючою і з високим рівнем добробуту.
З повагою
Голова Нікопольської районної державної адміністрації